пошкутильгати
ПОШКУТИЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Повільно піти, шкутильгаючи.
Панок пошкутильгав собі кудись (Фр., І, 1955, 372);
Іван засміявся дрібненьким юнацьким сміхом і пошкутильгав до кілка, де він поклав свій чемоданчик (Досв., Вибр., 1959, 161);
Прокіп пошкутильгав на милицях сам (Кучер, Голод, 1961, 34);
Ведмежа пошкутильгало їм [овечкам] назустріч (Ів., Ліс. казки, 1954, 75).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пошкутильгати — пошкутильга́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пошкутильгати — -аю, -аєш, док. Повільно піти, шкутильгаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пошкутильгати — ПОШКУТИЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Повільно піти, шкутильгаючи. Панок пошкутильгав собі кудись (І. Франко); Іван засміявся дрібненьким юнацьким сміхом і пошкутильгав до кілка, де він поклав свій чемоданчик (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
- пошкутильгати — Пошкутильга́ти, -га́ю, -га́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пошкутильгати — Пошкутильга́ти, -га́ю, -єш гл. = пошкатильгати. Пошкутильгав до волости. Черк. у. Словник української мови Грінченка