поштар
ПОШТА́Р, я́, ч.
1. Особа (здебільшого службовець пошти), яка розносить кореспонденцію адресатам.
Черниш саме готував своїх новаків, коли батальйонний поштар Олег Чубарик приніс йому листа (Гончар, III, 1959, 342);
Приніс поштар до нас листа (Мур., Піонер. слово, 1951, 83).
2. заст. Службовець, який супроводжує пошту.
І день, і ніч поштар не спить, Боїться сумку загубить; Бо зна, що бережно листи До міста треба довезти (Щог., Поезії, 1958, 179).
3. розм. Те саме, що Пошто́вий го́луб ( див. пошто́вий).
Найважливіша особливість поштарів — здатність швидко повертатися додому, куди б їх не завезли (Знання.., 8, 1970, 13).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поштар — пошта́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- поштар — Листоноша, поштовик, р. поштальйон. Словник синонімів Караванського
- поштар — див. візник Словник синонімів Вусика
- поштар — [поштар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам Орфоепічний словник української мови
- поштар — -я, ч. 1》 Особа (здебільшого службовець пошти), яка розносить кореспонденцію адресатам. 2》 заст. Службовець, який супроводжує пошту. 3》 розм. Те саме, що Поштовий голуб (див. поштовий). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поштар — ПОШТА́Р, я́, ч. 1. Особа (здебільшого службовець пошти), яка розносить кореспонденцію адресатам. Черниш саме готував своїх новаків, коли батальйонний поштар Олег Чубарик приніс йому листа (О. Гончар); Приніс поштар до нас листа (І. Муратов). 2. заст. Словник української мови у 20 томах
- поштар — ЛИСТОНО́ША (той, хто розносить кореспонденцію адресатам), ПОШТА́Р, ПОШТОВИ́К розм. рідше, ПОШТАЛЬЙО́Н розм. рідко. — Тітка виразно наказала листоношам, щоб усі листи віддавано їй до рук (І. Франко); Поштар приніс спішного листа (М. Словник синонімів української мови
- поштар — Пошта́р, -ря́, -ре́ві; -тарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)