1. Словник української мови в 11 томах

поштурховисько

ПОШТУРХО́ВИСЬКО, а, с., розм. Те саме, що попи́хач.

[Мати (до Лукаша):] Та невже ж ти не скажеш їй стулити губу? Що ж то, чи я їй поштурховисько якесь? (Л. Укр., III, 1952, 261);

— Всю Європу засмоктав той Гітлер. Поштурховиськами зробив тих людей (Збан., Між.. людьми, 1955, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поштурховисько — поштурхо́висько іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. поштурховисько — -а, с., розм. Те саме, що попихач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поштурховисько — ПОШТУРХО́ВИСЬКО, а, с., розм. Те саме, що попи́хач. [Мати(до Лукаша):] Та невже ж ти не скажеш їй стулити губу? Що ж то, чи я їй поштурховисько якесь? (Леся Українка); – Всю Європу засмоктав той Гітлер. Поштурховиськами зробив тих людей (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  4. поштурховисько — ПРИСЛУ́ЖНИК (той, хто виконує чиюсь волю, прислужується комусь, виконує перев. дрібні, часто ганебні доручення), СЛУГА́, ПОПЛІ́ЧНИК розм., ПОПИ́ХАЧ розм., ПОБІ́ГАЧ розм., ПОСІПА́КА розм., ПІДПОМАГА́Ч розм., ПОШТУРХО́ВИСЬКО розм., ЛАКЕ́Й зневажл. Словник синонімів української мови