пощада
ПОЩА́ДА, и, ж. Вияв милосердя, жалощів до кого-, чого-небудь.
Без пощади всіх косив [Турн] (Котл., І, 1952, 240);
— Ага, просите пощади, боїтесь за свій спокій! — дражнила мене Алла Михайлівна (Л. Укр., III, 1952, 604);
Не було й нема пощади В нас до ворогів (Ус., Вибр., 1948, 224).
Не дава́ти (не да́ти) поща́ди кому, чому — не виявляти жалощів, милосердя до кого-, чого-небудь.
— Звикли хлопці, що панське, — зауважив ординарець. — Пощади не дають. — А звикати треба до іншого, — суворо глянув.. Ворошилов. — Пора звикати, що наше воно тепер (Гончар, II, 1959, 386).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пощада — поща́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- пощада — -и, ж. Вияв милосердя, жалощів до кого-, чого-небудь. Не давати пощади. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пощада — моск. уласкава уласкава, уласка Словник чужослів Павло Штепа
- пощада — ПОЩА́ДА, и, ж. Вияв милосердя, жалощів до кого-, чого-небудь. Без пощади всіх косив [Турн] (І. Котляревський); – Ага, просите пощади, боїтесь за свій спокій! – дражнила мене Алла Михайлівна (Леся Українка); Не було й нема пощади В нас до ворогів (П. Усенко). Словник української мови у 20 томах
- пощада — ПОМИ́ЛУВАННЯ (скасування чи пом'якшення кари), ПРОЩЕ́ННЯ, АМНІ́СТІЯ юр., ПОЩА́ДА заст. — Он, кажуть, помилування уже оголосили для тих, хто добровільно вийде з лісів (О. Словник синонімів української мови