появлятися

ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОЯВИ́ТИСЯ, явлю́ся, я́вишся; мн. поя́вляться; док.

1. Приходити, прибувати куди-небудь.

Появлявся [Юрчик] там, де його цілком не сподівалися (Хотк., II, 1966, 153);

Під вечір на селі появився Підпара (Коцюб., II, 1955, 96);

// Приходити на якийсь час; тимчасово показуватися в якомусь місці.

Сестри Річинські, за винятком Зоні, що іноді для оригінальності любила появлятись на прилюдних зборах, не брали великої участі в громадському житті (Вільде, Сестри.., 1958, 462);

Вони удвох у хаті, мати хіба появиться за тим, щоб що прийняти та натомість того друге подати (Мирний, IV, 1955, 144);

// Поставати, зароджуватися, утворюватися.

Коли б речі могли виникати з нічого, Разом би все появлялось, своєї пори не діждавшись (Зеров, Вибр., 1966, 128);

Я прославлю тії рівнії права, що в історії ж уперше появились (Тич., І, 1957, 276);

// Виникати, розвиватися.

Тепер у Вас в Галичині такі таланти появились (Коцюб., III, 1956, 256).

◊ Появля́тися (появи́тися) на (в) світ — народжуватися.

Коли я на світ появився, Був уже брат у батьків, старший від мене на рік (Зеров, Вибр., 1966, 333).

2. Показуватися де-небудь, ставати доступним зорові, видним; з’являтися.

На обличчі Сагайди появляється злісна гримаса (Гончар, III, 1959, 29);

На дверях знову появилася Пистина Іванівна (Мирний, III, 1954, 149);

За мить вона знову появилася і близько підійшовши до нас, почала приглядатися (Досв., Вибр., 1959, 89);

// Виходити у світ (про літературні, наукові та інші твори).

Який би я був щасливий, коли б почув од Вас, що третя частина «Повії» таки побачить світ, а за нею появиться ще хоч два, хоч один роман, підписаний Панасом Мирним (Коцюб., III, 1956, 198);

Коли повість уже скінчиться друкуванням? Вона вже аж у трьох книжках «Л. Н. В.» появилася, та й досі не скінчена (Мирний, V, 1955, 433).

3. рідко. Поставати як видіння, снитися, примарюватися.

Але не було й одного року, У якім би втоплений хлопчина Ніччю в сні мені не появлявся (Фр., XIII, 1954, 343).