поязичити
ПОЯЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., над ким, перед ким і без додатка, розм. Наговорити чогось поганого про кого-небудь.
Ще невість-що наплеще на їх [них], на неї, поязичить перед людьми? (Григ., Вибр., 1959, 51);
Витурила [Окуниха] з оденок в’їдливу багатирку, яка завжди охоча була над всяким поязичити (Стельмах, І, 1962, 167).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поязичити — поязи́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- поязичити — -чу, -чиш, док., над ким, перед ким і без додатка, розм. Наговорити чогось поганого про кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поязичити — ПОЯЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., над ким, перед ким і без дод., розм. Наговорити чогось поганого про кого-небудь. Ще невість-що наплеще на їх [них], на неї, поязичить перед людьми?... Словник української мови у 20 томах