1. Словник української мови в 11 томах

поєднаний

ПОЄ́ДНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поєдна́ти 1-4.

У віршах поета [М. Бажана] воєдино спаяні сатира й публіцистика, поєднані з народним гумором (Іст. укр. літ., II, 1956, 516);

— Та я ж за тим, панночко, і прийшов, щоб з тобою закон прийняти, — сказав пан судденко та й потяг її за руку до стільця, бо вже піп був поєднаний (Кв.-Осн., II, 1956, 213).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поєднаний — поє́днаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. поєднаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поєднати 1-4). || поєднано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поєднаний — ПОЄ́ДНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поєдна́ти 1–4. У віршах поета [М. Бажана] воєдино спаяні сатира й публіцистика, поєднані з народним гумором (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. поєднаний — ОРГАНІЗО́ВАНИЙ (який має свою організацію, діє через організацію), ОБ'ЄДНАНИЙ, ПОЄ́ДНАНИЙ рідше. Поєднані (організовані) робітники теж мають гроші, ..хоч товариства в їх ще далеко не такі великі (Леся Українка); Селяни тепер стають усе більш об'єднаними (з газети). Словник синонімів української мови
  5. поєднаний — Поє́днаний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)