поїздити
ПОЇ́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док. Їздити якийсь час.
У Василя несамовито серце б’ється від бажання поїздити верхи і собі (Мирний, IV, 1955, 108);
Вона поїздить з копитаном [капітаном], заробить багато грошей, у розкоші поживе, а я на смітті помру! (Кв.-Осн., II, 1956, 461);
[Кіндрат:] Боюсь я, все вона книжки про усякі мандрівки читала. Чи не скочила в поїзд? [Ольга:] Коли навіть так, то поїздить ще два-три дні і повернеться (Корн., II, 1955, 165).
◊ Пої́здити на кому — цілком підкорити когось своїй владі, використати в своїх інтересах.
Де вже його в ката тут шукати тії [тієї] жалості, коли тільки й думки — як би з другого жили вимотати, на другому поїздити! (Мирний, III, 1954, 79).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поїздити — пої́здити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поїздити — -їджу, -їздиш, док. Їздити якийсь час. Поїздити на кому — цілком підкорити когось своїй владі, використати в своїх інтересах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поїздити — ПОЇ́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док. Їздити якийсь час. У Василя несамовито серце б'ється від бажання поїздити верхи і собі (Панас Мирний); Вона поїздить з копитаном [капітаном], заробить багато грошей, у розкоші поживе, а я на смітті помру! (Г. Словник української мови у 20 томах