правдолюб
ПРАВДОЛЮ́Б, а, ч. Той, хто любить правду, бореться за неї, шукає справедливості.
Та був один між тими мудрецями, Знавець душі, великий правдолюб, Розумний, невсипущий, — звавсь Зірек (Крим., Вибр., 1965, 165);
Але на дорогах війни, переораних траншеями й окопами, в жорстоких і цинічних буднях війни фронтовики не розхлюпали трепетної ніжності, полишившись гуманістами і правдолюбами (Літ. Укр., 20.V 1971, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- правдолюб — правдолю́б іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- правдолюб — [праўдол'уб] -ба, м. (на) -бов'і/-б'і, мн. -бие, -б'іў Орфоепічний словник української мови
- правдолюб — -а, ч. Той, хто стоїть за правду, бореться за неї, шукає справедливості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- правдолюб — ПРАВДОЛЮ́Б, а, ч. Той, хто любить правду, бореться за неї, шукає справедливості. Та був один між тими мудрецями, Знавець душі, великий правдолюб, Розумний, невсипущий, – звавсь Зірек (А. Словник української мови у 20 томах