1. Словник української мови в 11 томах

правдолюбний

ПРАВДОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить правду, бореться за неї, шукає справедливості.

Бо ж не було чоловіка, хто був би, як він, правдолюбний (Зеров, Вибр., 1966, 309).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правдолюбний — правдолю́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. правдолюбний — -а, -е. Який любить правду, бореться за неї, шукає справедливості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. правдолюбний — ПРАВДОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить правду, бореться за неї, шукає справедливості. Бо ж не було чоловіка, хто був би, як він, правдолюбний (М. Зеров). Словник української мови у 20 томах