праведник
ПРА́ВЕДНИК, а, ч. Людина, яка суворо дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії.
Між людьми так само здібні й неподібні, Праведники й грішні різну вартість мають (Фр., XI, 1952, 320);
— Думав я, бачте, може, вийде хоч один в роду праведник та одмолиться за свої і за наші гріхи (Н.-Лев., IV, 1956, 163);
// Мешканець біблійного раю.
В одному кутку картини був і рай. Праведники зривали тут з дерев золоті яблука (Донч., III, 1956, 24);
// Людина, що не має або не почуває за собою провини.
Івась був тендітне створіння.. На вустах його смуглявого обличчя завжди вигравала посмішка праведника (Досв., Вибр., 1959, 222);
— Не бреши, Левку! — Не брешу, пане, — очима праведника дивиться на Стадницького (Стельмах, І, 1962, 97).
Спа́ти (засипа́ти) сном пра́ведника (пра́ведників) — спокійно, міцно спати.
Подумайте: старшина роти.. їздових стереже! Коней їм годує! А вони собі сплять сном праведників… (Гончар, III, 1959, 310);
Закачавшись у килим, як у трубу, він засипав на всю ніч сном праведника (Смолич, Театр.., 1940, 28).
Значення в інших словниках
- праведник — пра́ведник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- праведник — див. СВЯТИЙ Словник синонімів Караванського
- праведник — -а, ч. Людина, яка суворо дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії. || Мешканець біблійного раю. || Людина, що не має або не почуває за собою провини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- праведник — ПРА́ВЕДНИК, а, ч. Людина, яка суворо дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; протилежне грішник. Між людьми так само здібні й неподібні, Праведники й грішні різну вартість мають (І. Словник української мови у 20 томах
- праведник — сном пра́ведника (пра́ведників, пра́ведних і т. ін.), зі сл. спа́ти. Спокійно, міцно, безтурботно. — Значить, сном праведника спали? І не сподівалися на отаких дорогих гостей? — в очах пристава тремтить насмішка (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
- праведник — СВЯТИ́Й ім., ПРА́ВЕДНИК, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИК, ПРЕПОДО́БНИЙ, УГО́ДНИК, СВЯТЕ́ЦЬ рідше; ЧУДОТВО́РЕЦЬ (святий, який нібито має хист творити чудеса). — Що ж воно там пишеться?.. Словник синонімів української мови
- праведник — Пра́ведник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- праведник — Праведник, -ка м. Праведникъ. Бог любить праведника, а чорт ябедника. Ном. № 8073. Господь його між праведники прийме. К. ЦН. 237. Словник української мови Грінченка