правильник

Значення в інших словниках

1. правильник — прави́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. Правильник — Церковно-богослужбова книга, яка містить 'правило' підготовки до здійснення (для священнослужителя) та до прийняття (для вірного) Таїнства Євхаристії, а також указівки щодо поведінки під час цього таїнства Словник церковно-обрядової термінології
3. правильник — ПРАВИ́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, який ліквідує несправності в чому-небудь; виправляє, випрямляє щось. Передові робітники-правильники .. вже виконали по п'ять з половиною – шість річних норм (з газ.). Словник української мови у 20 томах
4. правильник — пра́вильник збірка правил (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт