1. Словник української мови в 11 томах

правиця

ПРАВИ́ЦЯ¹, і, ж.

1. Права рука; протилежне лівиця, ліва рука.

Б’ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває (Вовчок, І, 1955, 333);

Д. Жуан вклоняється по-східному: прикладає правицю до серця, до уст і до чола (Л. Укр., III, 1952, 353);

Коли твій брат, твій син, твоя дитина Тне ворога з-за правого плеча, Коли за волю бореться країна, — Веде в бою правиця Ілліча (Рильський, II, 1960, 240);

*Образно. Коли прибудеш влітку до столиці, Немов на конях вилетять каштани, Угору підіймаючи правиці (Воронько, Коли я.., 1962, 40).

◊ Бу́ти (става́ти, ста́ти) прави́цею — те саме, що Бу́ти (става́ти, ста́ти) пра́вою руко́ю ( див. пра́вий¹).

А ти, вірний слуга мій, Бекташ-бей, станеш моєю правицею (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 346);

— Незабаром став я його правицею, бо без мене не міг він [отаман] кроку ступити (Тулуб, Людолови, І, 1957, 71);

Пода́ти прави́цю — духовно з’єднатися з ким-небудь; подружитися, побрататися.

Однокровному народу Наш народ подав правицю, На єднання, на помогу, На погибель ворогам (Рильський, II, 1960, 242).

2. рідко. Реакційна, консервативна партія або реакційний напрям у партії, ворожий передовим течіям у політичному й громадському житті.

Злетілися й лідери контрреволюційних партій — і центра, і правиці, і лівиці: октябристи, трудовики, кадети, есери і меншовики (Смолич, Світанок.., 1953, 8).

ПРАВИ́ЦЯ², і, ж., діал. Нем’ята, рівна солома.

Принеси мені на устілки правиці (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правиця — прави́ця 1 іменник жіночого роду права рука прави́ця 2 іменник жіночого роду рівна солома діал. прави́ця 3 іменник жіночого роду праві сили — в політиці Орфографічний словник української мови
  2. правиця — Прави́ця. Група парламентських партій (фракцій) правого спрямування. Лівиця стоїть солідарно, правиця знов найшла ся в купці а посеред сими таборами стоїть вже тепер дійстно невтральне провізоричне міністерство урядниче (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. правиця — Права рука, ур. десниця; (партії) праве крило. Словник синонімів Караванського
  4. правиця — див. рука Словник синонімів Вусика
  5. правиця — I -і, ж. Права рука; прот. лівиця, ліва рука. II -і, ж., діал. Нем'ята, рівна солома. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. правиця — ПРАВИ́ЦЯ¹, і, ж. 1. Права рука; протилежне лівиця, ліва рука. Б'ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває (Марко Вовчок);... Словник української мови у 20 томах
  7. правиця — пода́ти / подава́ти прави́цю. Духовно поєднатися, побрататися з ким-небудь. Однокровному народу Наш народ подав правицю На єднання, на помогу (М. Рильський). Фразеологічний словник української мови
  8. правиця — Прави́ця, -ці, -цею; -ви́ці, -ви́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. правиця — Правиця, -ці ж. 1) Десница, правая рука. Без Ніженського полку, як без руки-правиці. К. ЧР. 344. Станьте ви, праведники, по правиці, а ви, грішники, по лівиці. Гн. II. 81. 2) Немятая, ровная солома. Принеси мені на устілки правиці. Черк. у. ум. правичка. Словник української мови Грінченка