практикуючий
ПРАКТИКУ́ЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до практикува́ти 1, 3.
2. у знач. прикм., заст. Який займається практикою (у 5 знач.).
Практикуючий хлопець кинувся з валком, пасочком мокрого паперу й щіткою (Фр., VI, 1951, 254);
Практикуючий лікар.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- практикуючий — практику́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
- практикуючий — ПРАКТИКУ́ЮЧИЙ, а, е, у знач. прикм., заст. Який займається практикою (у 5 знач.). Практикуючий хлопець кинувся з валком, пасочком мокрого паперу й щіткою (І. Франко); Практикуючий лікар. Словник української мови у 20 томах
- практикуючий — практику́ючий який ретельно дотримується церковних законів і обрядів (м, ср, ст): Практикуючий християнин щонеділі ходить до церкви (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт