1. Словник української мови в 11 томах

пранці

ПРА́НЦІ, ів, мн., заст., розм. Сифіліс.

Людей їдять пранці, нужда, горілка (Коцюб., II, 1955, 233);

Привезли її [хворобу], кажуть, із Франції І звуть по-народному — пранці (Еллан, І, 1958, 167);

// Уживається як лайливе слово.

— То це ти… ти, Кашубо, язика мені втнеш? — повернувся до нього усім тулубом Вовк. — Ти, щеня гнилозубе? Пранці ходячі? (Мур., Бук. повість, 1959, 239)

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пранці — пра́нці множинний іменник сифіліс арх., розм. Орфографічний словник української мови
  2. пранці — Сифіліс, люес. Словник синонімів Караванського
  3. пранці — -ів, мн., заст., розм. Сифіліс. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пранці — ПРА́НЦІ, ів, мн., заст., розм. Сифіліс. Людей їдять пранці, нужда, горілка (М. Коцюбинський); Привезли її [хворобу], кажуть, із Франції І звуть по-народному – пранці (В. Словник української мови у 20 томах
  5. пранці — Хронічна інфекційна хвороба, що виникає внаслідок зараження блідою спірохетою, передається статевим шляхом (п. набуті) або від хворої матері до плоду (п. Універсальний словник-енциклопедія
  6. пранці — СИ́ФІЛІС мед., ЛЮ́ЕС рідше, ПРА́НЦІ мн., заст., розм. Словник синонімів української мови
  7. пранці — Пра́нці, -нців, -нцям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пранці — Пранці, -ців м. см. пранець. Словник української мови Грінченка