1. Словник української мови в 11 томах

прачка

ПРА́ЧКА, и, ж. Робітниця, праця якої полягає в пранні білизни.

Бідна прачка або послугачка щоденною важкою працею здобуває собі кусник чорного хліба (Фр., II, 1950, 310);

Прачки, в білих халатах, у білих косиночках, неквапні й спокійні, походжали поміж машин і тільки скеровували їхні дії (Загреб., День., , 1964, 33);

// Жінка, що пере білизну.

Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок (Фр., III, 1950, 92).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прачка — пра́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. прачка — -и, ж. Робітниця, праця якої полягає в пранні білизни. || Жінка, що пере білизну. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прачка — Праля Словник чужослів Павло Штепа
  4. прачка — ПРА́ЧКА, и, ж. Робітниця, праця якої полягає в пранні білизни. Бідна прачка або послугачка щоденною важкою працею здобуває собі кусник чорного хліба (І. Словник української мови у 20 томах
  5. прачка — Прачка, -ки ж. Прачка. Чуб. V. 1133. І швачка, і прачка, і пряха. Мил. 27. Літом і качка прачка. Ном. № 552. ум. прачечка. Мил. 217. Словник української мови Грінченка