1. Словник української мови в 11 томах

пращур

ПРА́ЩУР, а, ч. Далекий предок, родоначальник.

Миготить радісна, невиразна, пиховита думка: «Між моїм родом — батьками, дідами, самими далекими пращурами — я перший іду до культури, до світла» (Вас., IV, 1960, 14);

І от він [Павло] стоїть на цій многостраждальній землі, густо политій кров’ю ще його пращурів, чубатих запорожців (Кучер, Голод, 1961, 432);

Нерідко трапляється, що дитина якоюсь ознакою схожа не на одного із батьків, а на когось із родичів — дядька, бабусю чи на ще віддаленішого пращура (Наука.., 3, 1967, 34);

// перен. Давній попередник чого-небудь.

Міф, легенда, притча — пращури й предтечі сучасного роману, повісті, новели (Літ. Укр., 12.XI 1968, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пращур — пра́щур іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пращур — Предок; мн. ПРАЩУРИ, ПРЕДКИ, прадіди, прародичі, прабатьки, праотці. Словник синонімів Караванського
  3. пращур — (пращури), попередники, прабатьки, прадіди, прапращур, прапредок, прарід, прародитель, прародич, предки, родоначальник Словник синонімів Вусика
  4. пращур — -а, ч. Далекий предок, родоначальник. || перен. Давній попередник чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пращур — ПРА́ЩУР, а, ч. Далекий предок, родоначальник. Миготить радісна, невиразна, пиховита думка: “Між моїм родом – батьками, дідами, самими далекими пращурами – я перший іду до культури, до світла” (С. Словник української мови у 20 томах
  6. пращур — ПРЕ́ДКИ перев. мн. (старші родичі по висхідній лінії з боку матері або батька; ті, від кого веде свій початок рід), ДІДИ́, БАТЬКИ́, ПРА́ДІДИ, ПРАБАТЬКИ, ПРА́ЩУРИ, ПРАРО́ДИЧІ, ПРАПРЕ́ДКИ підсил., ПРАПРА́ДІДИ підсил., ПРАПРА́ЩУРИ підсил., ПРАОТЦІ́ заст. Словник синонімів української мови
  7. пращур — Пра́щур, -ра; -щури, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пращур — Пращур, -ра м. Пращуръ, отецъ прадѣда. МУЕ. III. 171. Словник української мови Грінченка