1. Словник української мови в 11 томах

прегарний

ПРЕГА́РНИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. гарний, розм.

1. Дуже гарний (у 1, 2, 4 знач.).

Юзі справили на роковини таку гарну-прегарну білу довгу сукню… (Л. Укр., III, 1952, 663);

Хутко схопила [панночка] вишиту шовком хустину, накинула собі на обличчя і довго сиділа, відкинувши назад свою прегарну голову (Довж., І, 1958, 245);

А молодиця прегарна, років їй, певно, сорок, хода спокійна і навіть велична (Ю. Янов., І, 1954, 62);

Як віз похилився набік, один мішок, скотившися, розв’язавсь, і мірка — або й більше — пречистого та прегарного борошна пшеничного в калюжу пішла! (Гр., II, 1963, 457);

[Писар:] Ваша поема повинна бути прегарна (Сам., II, 1958, 131);

Ніколи досі не почував себе таким вдоволеним, як цього прегарного поранку (Коб., III, 1956, 29);

Настрій складався прегарний, і Ананій співав та вальсував сам із собою в кімнатці Анелі (Ю. Янов., І, 1958, 554).

2. Уживається як складова частина деяких ботанічних назв.

Ковила прегарна.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прегарний — прега́рний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. прегарний — Дуже гарний, найгарніший, ЧУДОВИЙ, ПРЕКРАСНИЙ, чарівний, дивний, предивний, блискучий, знаменитий, (обід) царський, ф. збіса гарний, куди твоє діло Словник синонімів Караванського
  3. прегарний — див. вродливий; хороший Словник синонімів Вусика
  4. прегарний — [преигарнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. прегарний — -а, -е, також у сполуч. зі сл. гарний, розм. 1》 Дуже гарний (у 1, 2, 4 знач.). 2》 Уживається як складова частина деяких ботанічних назв. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. прегарний — ПРЕГА́РНИЙ, а, е, також у сполуч. зі сл. гарний, розм. 1. Дуже гарний (у 1, 2, 4 знач.). Юзі справили на роковини таку гарну-прегарну білу довгу сукню... Словник української мови у 20 томах
  7. прегарний — за краси́ві (прекра́сні, прега́рні і т. ін.) о́чі. Заради симпатії, особистої приязні до когось; задарма, ні за що. Є такі добрі люди, що чини за красиві очі роздають,— підморгнув до Чепіги Головатий (С. Фразеологічний словник української мови
  8. прегарний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  9. прегарний — Прега́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)