прегарно
ПРЕГА́РНО, також у сполуч. із сл. гарно, розм. Присл. до прега́рний.
Співаєш ти (всяк згодиться) прегарно; Але послухай, як шепоче ліс… (Граб., І, 1959, 260);
Читав [професор лекцію] прегарно й толкував [тлумачив] (Коб., III, 1956, 325);
// у знач. присудк. сл.
Побачивши Ївгу, увів [губернатор] її в горницю. А в горниці тій хороше та прехороше, гарно та прегарно! (Кв.-Осн., II, 1956, 287).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прегарно — прега́рно прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- прегарно — також у сполуч. зі сл. гарно, розм. Присл. до прегарний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прегарно — ПРЕГА́РНО, також у сполуч. зі сл. гарно, розм. Присл. до прега́рний. Співаєш ти (всяк згодиться) прегарно; Але послухай, як шепоче ліс (П. Грабовський); Але послухай, як шепоче ліс... (П. Словник української мови у 20 томах
- прегарно — Прега́рно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)