предикативність
ПРЕДИКАТИ́ВНІСТЬ, ності, ж., лог., грам. Властивість предиката.
Потебня, розглядаючи питання про прикладку, висовував на перший план те, що вона поєднує з функцією означення певний елемент присудковості (предикативності) (Мовозн., VII, 1949, 52);
Разом з категоріями особи, способу, стану граматична категорія часу передає ширшу граматичну ознаку — предикативність, якою виражається відношення мовленого до дійсності (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 366).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- предикативність — предикати́вність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- предикативність — -ності, ж. 1》 лог. Одне з основних понять, що відображає об'єктивно існуючі зв'язки між ознаками і предметами. 2》 У мовознавстві – синтаксична категорія, яка формує речення, надаючи його змістові характеру повідомлення про той чи інший факт реальної дійсності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- предикативність — ПРЕДИКАТИ́ВНІСТЬ, ності, ж., лог., лінгв. Властивість предиката. Потебня, розглядаючи питання про прикладку, висовував на перший план те, що вона поєднує з функцією означення певний елемент присудковості (предикативності) (із журн. Словник української мови у 20 томах
- предикативність — предикати́вність (від лат. praedicativus – стверджувальний, категоричний) 1. Одне з основних понять сучасної логіки, що відображає об’єктивно існуючі зв’язки між ознаками і предметами. Словник іншомовних слів Мельничука