предикація

Значення в інших словниках

1. предикація — предика́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. предикація — -ї, ж. 1》 лог. Визначення змісту суб'єкта судження через предикат. 2》 лінгв. Установлення предикативного зв'язку між членами речення. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. предикація — Передбача, завбача Словник чужослів Павло Штепа
4. предикація — ПРЕДИКА́ЦІЯ, ї, ж. 1. лог. Визначення змісту суб'єкта судження через предикат. 2. лінгв. Установлення предикативного зв'язку між членами речення. Предикація – .. віднесення змісту предиката до змісту суб'єкта (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
5. предикація — предика́ція (від лат. praedicatio – об’ява, твердження) віднесення змісту про предмет судження до дійсності, виражене в реченні [напр.: «Учень буде (міг би бути, справді є) працьовитим» на відміну від «працьовитий учень»]. Словник іншомовних слів Мельничука
6. предикація — ПРЕДИКАЦІЯ — співвіднесення змісту висловлювання з дійсністю; віднесення змісту предиката до змісту суб'єкта. Поняття П. зустрічається вже в античних логіках, де воно розглядалося не стільки в плані акту... Філософський енциклопедичний словник