предковічний

ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ, а, е, уроч.

1. Який існує споконвіку, з давніх-давен.

Чи бог бачить із-за хмари Наші сльози, горе? Може й бачить, та помага, Як і оті гори Предковічні, що политі Кровію людською!.. (Шевч., І, 1963, 240);

Світ пробудився на чари сопілки тієї, Льодовики предковічні розтанули в горах (Перв., З глибини, 1956, 260);

Обабіч дороги стіною стоять предковічні дерева (М. Ол., Леся, 1960, 108);

Ми зупиняємось, і я підходжу до «фонтана», так називають у Кандибиному предковічне джерело в балці край села; тут добра, смачна вода (Літ. Укр., 29.IX 1967, 2).

Предкові́чні літа́ (часи́) — стародавні часи.

Речі величні тривали від літ предковічних (Л. Укр., IV, 1954, 277);

Тіла найпростіші, суцільні.. неушкоджені можуть віки існувати, Від предковічних часів поновляючи світу будову (Зеров, Вибр., 1966, 140).

2. Який бере свій початок у далекому минулому; стародавній.

— Де ж наша слава предковічна, ..Де та минувшина велична, Міста, та замки, та храми? (Граб., І, 1959, 525);

На Запорожжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались, козацькі предковічні пісні.. не замовкали (П. Куліш, Вибр., 1969, 78);

Вона [буржуазія] вирвала з-під ніг промисловості національний грунт. Предковічні національні галузі промисловості знищені і далі знищуються з кожним днем (Комун. маніф., 1947, 17);

Закинутий долею в зовсім незнайому до того часу Верховину, з її предковічними традиціями, ..Хоткевич за якихось кілька років глибоко проникнув у душу мешканців цього краю (Літ. Укр., 29.XII 1967, 3).