1. Словник української мови в 11 томах

предокучити

ПРЕДОКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм. Дуже надокучити;

// безос.

— Уже ж мені та й предокучило, Під віконцем стоячи, Твою волю волячи, Тебе дожидаючи (Чуб., V, 1874, 83).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. предокучити — предоку́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. предокучити — -чу, -чиш, док., розм. Дуже надокучити. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. предокучити — ПРЕДОКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм. Дуже надокучити; // безос. – Уже ж мені та й предокучило, Під віконцем стоячи, Твою волю волячи, Тебе дожидаючи (П. Чубинський). Словник української мови у 20 томах
  4. предокучити — НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  5. предокучити — Предоку́чити, -ку́чу, -чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. предокучити — Предокучити, -чу, -чиш гл. Надоѣсть. Уже ж мені та й предокучило під віконцем стоячи, твою волю волячи, тебе дожидаючи. Чуб. V. 83. Словник української мови Грінченка