предок
ПРЕ́ДОК, дка, ч.
1. Старший родич по висхідній лінії з боку матері або батька (звичайно старіший за діда, бабу).
В бібліотеці, повній старих книжок, висять портрети поважних предків (Коцюб., III, 1956, 154);
Предків я знав по пальцях — до мого діда включно (Ю. Янов., І, 1958, 86);
// Той, від кого веде свій початок рід.
Жителі села звичайно належали до одного роду. Вони вважали себе потомками одного спільного предка (Іст. середніх віків, 1955, 5);
// Родоначальник якогось виду або роду (про тварин).
Предком усіх сучасних домашніх котів є африканський дикий кіт (Наука.., 4, 1966, 37).
2. перев. мн. Попередники сучасних поколінь; люди, що жили задовго до теперішніх часів.
[Магістер:] Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сто рік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомка праця, — вони злились в єдину теорему (Л. Укр., III, 1952, 97);
Прекрасна наша Вітчизна. Щоб одстояти її від посягання ворогів, не раз наші предки засівали береги Дніпра своїми кістками (Панч, В дорозі, 1959, 244);
Ще той собор у Києві стоїть, Що предок звів на диво поколінням (Павл., Бистрина, 1959, 24);
Живі факти реальної дійсності свідчать, що соціалізм приніс трудящим.. Країни Рад такі матеріальні й духовні блага, про які їх предки не могли навіть мріяти (Ком. Укр., 3, 1969, 43);
// тільки мн. Ті, від кого походять певні людські племена, народності і т. ін.
На півночі і північному сході вони [венеди] потім стикалися з окремими угро-фінськими племенами — предками естонців, фіннів, карелів, мордви, марі та інших народів (Іст. СРСР, І, 1957, 23);
Давні племена своїми предками вважали тварин (Наука.., 8, 1963, 32).
◊ З пре́дка; З пре́дку-ві́ку, у знач. присл. — з давніх-давен, з давніх часів; віддавна.
Недалеко від Полтави, Де широкими гіллями Ліс над Ворсклою гуде, — З предка, з діда.. Незавидний жив козак (Бор., Тв., 1957, 80);
З предка живуть Кабашні у цих місцях (Гончар, Таврія, 1952, 36);
Без границі й без копця, Від конця [кінця] та й до конця Зеленіє степ кругом З предку-віку облогом (П. Куліш, Вибр., 1969, 404).
Значення в інших словниках
- предок — Що означають іменники предок і пращур, а що – потомок та нащадок? Предок – 1. Старший родич по висхідній лінії з боку матері чи батька (звичайно старіший за діда, бабу). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- предок — пре́док іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- предок — ПРАЩУР; мн. ПРЕДКИ, ПРАЩУРИ, колишні покоління. Словник синонімів Караванського
- предок — [предок] -дка, ор. -дком, м. (на) -дков'і/ -дку, мн. -дкие, -дк'іў Орфоепічний словник української мови
- предок — -дка, ч. 1》 Старший родич по висхідній лінії з боку матері чи батька (звичайно старіший за діда, бабу). || Той, від кого веде початок рід. || Родоначальник якогось виду або роду (про тварин). 2》 перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- предок — ПРЕ́ДОК, дка, ч. 1. Старший родич по висхідній лінії з боку матері або батька (звичайно старіший за діда, бабу). В бібліотеці, повній старих книжок, висять портрети поважних предків (М. Коцюбинський); Предків я знав по пальцях – до мого діда включно (Ю. Словник української мови у 20 томах
- предок — з ді́да-пра́діда (з ді́да й пра́діда). 1. Споконвіку, одвічно. Прийшли двоногі звірі — убили матір, пограбували, спалили, в руїни перетворили його з діда-прадіда рідну землю (А. Головко); Хлібом-сіллю ми зустрічаємо дорогих гостей. Фразеологічний словник української мови
- предок — ПРЕ́ДКИ перев. мн. (старші родичі по висхідній лінії з боку матері або батька; ті, від кого веде свій початок рід), ДІДИ́, БАТЬКИ́, ПРА́ДІДИ, ПРАБАТЬКИ, ПРА́ЩУРИ, ПРАРО́ДИЧІ, ПРАПРЕ́ДКИ підсил., ПРАПРА́ДІДИ підсил., ПРАПРА́ЩУРИ підсил., ПРАОТЦІ́ заст. Словник синонімів української мови
- предок — Пре́док, -дка м. Предокъ. З предків хазяїн. Мнж. 67. Ви, жидове, Христа замучили. — Не ми, Маріє, то наші предки. Чуб. III. 353. см. предків'я. Словник української мови Грінченка