1. Словник української мови в 11 томах

приблукати

ПРИБЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Те саме, що приблуди́тися.

Лемішковський приблукав до гаю і тихо ступав стежкою, шукаючи очима Зосі (Н.-Лев., І, 1956, 198);

Скільки всіляких ласощів росте на степу, яких можна попоїсти і потім приблукати до батька, що пасе ватагу панських овець (Ю. Янов., II, 1958, 180);

*Образно. Врешті важкий пакет із сургучевими замками приблукав і до них (Мушк., Серце.., 1962, 307).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приблукати — приблука́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. приблукати — -аю, -аєш, док., розм. Те саме, що приблудитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приблукати — ПРИБЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Те саме, що приблуди́тися. Лемішковський приблукав до гаю і тихо ступав стежкою, шукаючи очима Зосі (І. Словник української мови у 20 томах
  4. приблукати — ЗАБЛУКА́ТИ (випадково зайти, потрапити куди-небудь), ЗАБЛУДИ́ТИ, ЗАБРЕСТИ́, ПРИБЛУКА́ТИ, ПРИБЛУКА́ТИСЯ, ЗАБЛУКА́ТИСЯ рідко, ЗАБЕ́ЙКАТИСЯ діал. Марійка заблукала на шкільний майдан. Там .. грались проти сонця школярі (Д. Словник синонімів української мови
  5. приблукати — Приблука́ти, -ка́ю, -єш гл. = приблудити. Ходила вона, ходила та й приблукала до попа у слободу. Мнж. 37. Словник української мови Грінченка