приблукати
ЗАБЛУКА́ТИ (випадково зайти, потрапити куди-небудь), ЗАБЛУДИ́ТИ, ЗАБРЕСТИ́, ПРИБЛУКА́ТИ, ПРИБЛУКА́ТИСЯ, ЗАБЛУКА́ТИСЯ рідко, ЗАБЕ́ЙКАТИСЯ діал. Марійка заблукала на шкільний майдан. Там .. грались проти сонця школярі (Д. Косарик); Минулося багато вже годів, Як я поміж людьми блукаю, І от я знов додому заблудив... (С. Васильченко); І коли б забрів У незнаний край, — На новий мотив скрипку наладнай (М. Рильський); Приблукавсь панич до нашого двору оце вже світом (І. Нечуй-Левицький); І заблукався я у пущу темну, Котрій, здавалось, і кінця нема (І. Франко); Кузьмін не тутешній,.. так і дивись, що заблукає на чужій землі, забейкається у непрохідні нетрі (Ю. Збанацький). — Пор. 2. забира́тися.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приблукати — приблука́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- приблукати — -аю, -аєш, док., розм. Те саме, що приблудитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приблукати — ПРИБЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Те саме, що приблуди́тися. Лемішковський приблукав до гаю і тихо ступав стежкою, шукаючи очима Зосі (І. Словник української мови у 20 томах
- приблукати — ПРИБЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Те саме, що приблуди́тися. Лемішковський приблукав до гаю і тихо ступав стежкою, шукаючи очима Зосі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- приблукати — Приблука́ти, -ка́ю, -єш гл. = приблудити. Ходила вона, ходила та й приблукала до попа у слободу. Мнж. 37. Словник української мови Грінченка