1. Словник української мови в 11 томах

прибляклий

ПРИБЛЯ́КЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до прибля́кнути.

2. у знач. прикм. Неяскравий, невиразного кольору.

Зелень поступово притьмарювалась, де-не-де вже почали проступати на ній прибляклі, іржаві плями (Гончар, І, 1954, 526);

Я навіть спросоння помічаю, як журба не відходить од матері. В її тепер прибляклих, мов перестиглі волошки, очах аж куриться туга (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 21);

Надвечірнє поле вже було не таким прибляклим, як за дня, воно почіткішало, горби стали обростати тінями (Гуц., Скупана.., 1965, 207).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прибляклий — прибля́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. прибляклий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до приблякнути. 2》 у знач. прикм. Неяскравий, невиразного кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прибляклий — ПРИБЛЯ́КЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до прибля́кнути. 2. у знач. прикм. Неяскравий, невиразного кольору. Зелень поступово притьмарювалась, де-не-де вже почали проступати на ній прибляклі, іржаві плями (О. Словник української мови у 20 томах
  4. прибляклий — ТЬМЯ́НИЙ (про світло, вогонь тощо — неяскравий), ТУМА́ННИЙ, БЛЯ́КЛИЙ, БЛІДИ́Й, БЛІДНИЙ розм., СКУПИ́Й розм., ПРИМА́РНИЙ розм., ТЬМА́ВИЙ розм., ТЕ́МРЯВИЙ розм., ТУ́СКЛИЙ розм., МЕ́РХЛИЙ розм. Словник синонімів української мови