прибори
ПРИБО́РИ¹, ів, мн., розм. Приготування до чого-небудь; речі, потрібні для цього.
[Xимка:] Хіба не бачите, які тут прибори йдуть до весілля… Через них уже мені хоч руки й ноги відкидай! (Стар., Вибр., 1959, 638);
Який він був милий, коли по якімось часі почав говорити про різні прибори, потрібні для ожиданого [очікуваного] гостя (Фр., III, 1950, 109).
ПРИБО́РИ², ів, мн., діал. Убір, наряд.
Сусана Уласівна повиймала усі нові прибори, що наготувала на придане дочці (Н.-Лев., IV, 1956, 123).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прибори — прибо́ри 1 множинний іменник приготування до чого-небудь; речі, потрібні для цього розм. прибо́ри 2 множинний іменник убір, наряд діал. Орфографічний словник української мови
- прибори — Прибо́ри, мн. Приладдя. Папір і прибори до писаня продають ся гуртом і подрібно (Б., 1890, рекл.) // порівн. пол. przybory do pisania — письмове приладдя; рос. приборы, мн. — прилади. Українська літературна мова на Буковині
- прибори — I -ів, мн., розм. Приготування до чого-небудь; речі, потрібні для цього. II -ів, мн., діал. Убір, наряд. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прибори — ПРИБО́РИ¹, ів, мн., розм. Приготування до чого-небудь; речі, потрібні для цього. [Химка:] Хіба не бачите, які тут прибори йдуть до весілля... Через них уже мені хоч руки й ноги відкидай! (М. Словник української мови у 20 томах
- прибори — О́ДЯГ (сукупність виробів із тканини, хутра, шкіри, якими покривають тіло), ОДЕ́ЖА, УБРА́ННЯ (ВБРА́ННЯ), УБИРА́ННЯ (ВБИРА́ННЯ), УБІ́Р (ВБІР), ТУАЛЕ́Т, СТРІЙ, ОДЕ́ЖИНА розм., О́ДІЖ розм., ОДЯГА́НКА розм., ВДЯГА́НКА (УДЯГА́НКА) розм., ОДЯГА́ЛО розм. Словник синонімів української мови