1. Словник української мови в 11 томах

прибулець

ПРИБУ́ЛЕЦЬ, льця, ч. Той, хто прибув; захожа людина; пришелець.

Громада в’язнів мішається з юрбою прибульців (Л. Укр., II, 1951, 480);

Холодок залив йому всі груди і підступився до горла, як тільки вступив до хижі невідомий прибулець (Загреб., Диво, 1968, 45);

*У порівн. Бронек — дев’ятикласник, син директора школи, стояв з папірцем у руці, нереальний, як прибулець зі сну (Гончар, Циклон, 1970, 164).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прибулець — прибу́лець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. прибулець — -льця, ч. 1》 Той, хто прибув; захожа людина; пришелець. 2》 Істота з іншого світу, з іншої планети. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прибулець — ПРИБУ́ЛЕЦЬ, льця, ч. Той, хто прибув; захожа людина; пришелець. Громада в'язнів мішається з юрбою прибульців (Леся Українка); Холодок залив йому всі груди і підступився до горла, як тільки вступив до хижі невідомий прибулець (П. Загребельний); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. прибулець — ПРИБУ́ЛЕЦЬ (захожа, нетутешня людина), ПРИБУ́ЛИЙ, ПРИШЕ́ЛЕЦЬ рідше, ПРИХІ́ДЕЦЬ (ПРИХО́ДЕЦЬ) розм., ПРИХО́ДЕНЬ розм., ПРИХІ́ДЬКО (ПРИХО́ДЬКО) розм. Будити князя для двох прибульців з Києва, гостей нежданих і досить дивних, ніхто не захотів (П. Словник синонімів української мови