привільно
ПРИВІ́ЛЬНО. Присл. до приві́льний.
За рікою привільно, широко розкинулось зелене Забужжя (Стельмах, II, 1962, 188);
Ні дід, ні баба кавунів не сіяли, вважаючи, що на артільному баштані їм привільніше живеться й ситніше (Гуп., З горіха.., 1967, 140);
Уперше в цьому році загримів грім.. Розкотилося, розляглося — широко, привільно… (Гончар, III, 1959, 394);
// у знач. присудк. сл.
Жито шепче мені, Як привільно навкруг, І тремтить вдалині й потопа виднокруг… (Тич., 1, 1957, 7);
Любо, привільно В тишу гулять… (Граб., І, 1959, 72).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- привільно — приві́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- привільно — Присл. до привільний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- привільно — ПРИВІ́ЛЬНО. Присл. до приві́льний. За рікою привільно, широко розкинулось зелене Забужжя (М. Стельмах); Ні дід, ні баба кавунів не сіяли, вважаючи, що на артільному баштані їм привільніше живеться й ситніше (Є. Гуцало); Уперше в цьому році загримів грім . Словник української мови у 20 томах