привільний
ПРИВІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Безмежний, широкий (про який-небудь простір).
Тече, мов пісня, Влтава — Привільна, величава (Нех., Чудесний сад, 1962, 126);
Степ у цю пору весь залитий сонцем, огорнутий голубими димками весняних випарів, привільний, широкий і безконечний (Тют., Вир, 1964, 137).
2. перен. Вільний, нічим не обмежений.
— Зоставайся, Ласун, жити з нами, — говорили [розбійники], — життя тобі буде хороше й привільне в нас (Вовчок, І, 1955, 307);
Геннадій Курай вів привільне життя і не хотів сам собі надівати пута (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 142);
// Величавий, роздольний (перев. про пісню).
Було для нього в цій пісні щось по-степовому дике, привільне, буйне (Гончар, Таврія.., 1957, 528);
Заслужена капела виконувала.. ніжну, тужливу, але широку й привільну пісню (Кучер, Прощай.., 1957, 246).
Значення в інших словниках
- привільний — приві́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- привільний — див. просторий Словник синонімів Вусика
- привільний — -а, -е. 1》 Безмежний, широкий (про який-небудь простір). 2》 перен. Вільний, нічим не обмежений. || Величавий, роздольний (перев. про пісню). Великий тлумачний словник сучасної мови
- привільний — ПРИВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Безмежний, широкий (про який-небудь простір). Тече, мов пісня, Влтава – Привільна, величава (І. Нехода); Степ у цю пору весь залитий сонцем, огорнутий голубими димками весняних випарів, привільний... Словник української мови у 20 томах
- привільний — ВІ́ЛЬНИЙ (не обмежений дотриманням законів, правил, зобов'язань), ПРИВІ́ЛЬНИЙ, ВІЛЬГО́ТНИЙ. Нам з Катрею було життя вільне, бо батьку ніколи було нас стерегти (Марко Вовчок); Геннадій вів привільне життя і не хотів сам собі надівати пута (І. Словник синонімів української мови
- привільний — Привільний, -а, -е Привольный. Словник української мови Грінченка