1. Словник української мови в 11 томах

привітальний

ПРИВІТА́ЛЬНИЙ, а, е. Який містить привітання; вітальний.

Гукнули бідні: ближні й дальні! Не телеграми привітальні, а кулю в лоба глитаям! (Тич., І, 1957, 63);

У кожному подарунку був привітальний лист (Кучер, Чорноморці, 1956, 357);

// Признач. для привітання.

Лунали пісні привітальні, Ми за дружні сідали столи (Нагн., Вибр., 1957, 267);

Духовий оркестр голосно заграв бравурний привітальний марш (Кучер, Чорноморці, 1956, 571);

// Який виражає привітання.

Після привітальних оплесків запанувало напружене мовчання (Ільч., Серце жде, 1939, 229);

Кілька теплих привітальних слів — і ми збиралися заходити до хати (Ле, Опов. та нариси, 1950, 124).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привітальний — привіта́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. привітальний — Вітальний, поздоровчий, г. ґратуляційний. Словник синонімів Караванського
  3. привітальний — [приев'італ'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. привітальний — -а, -е. Який містить привітання; вітальний. || Признач. для привітання. || Який виражає привітання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. привітальний — ПРИВІТА́ЛЬНИЙ, а, е. Який містить привітання; вітальний. Гукнули бідні: ближні й дальні! Не телеграми привітальні, а кулю в лоба глитаям! (П. Тичина); У кожному подарунку був привітальний лист (В. Кучер); // Признач. для привітання. Словник української мови у 20 томах
  6. привітальний — ВІТА́ЛЬНИЙ (який виражає вітання, поздоровлення з якоюсь радісною подією або привіт), ПРИВІТА́ЛЬНИЙ, ПОЗДОРО́ВНИЙ, ГРАТУЛЯЦІ́ЙНИЙ діал., ВІНШУВА́ЛЬНИЙ перев. уроч. Вітальні телеграми; У кожному подарунку був привітальний лист (В. Кучер); — Слухай!... Словник синонімів української мови
  7. привітальний — Привіта́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)