привітальний
привіта́льний
-а, -е.
Який містить привітання; вітальний.
|| Признач. для привітання.
|| Який виражає привітання.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- привітальний — привіта́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- привітальний — Вітальний, поздоровчий, г. ґратуляційний. Словник синонімів Караванського
- привітальний — [приев'італ'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- привітальний — ПРИВІТА́ЛЬНИЙ, а, е. Який містить привітання; вітальний. Гукнули бідні: ближні й дальні! Не телеграми привітальні, а кулю в лоба глитаям! (П. Тичина); У кожному подарунку був привітальний лист (В. Кучер); // Признач. для привітання. Словник української мови у 20 томах
- привітальний — ВІТА́ЛЬНИЙ (який виражає вітання, поздоровлення з якоюсь радісною подією або привіт), ПРИВІТА́ЛЬНИЙ, ПОЗДОРО́ВНИЙ, ГРАТУЛЯЦІ́ЙНИЙ діал., ВІНШУВА́ЛЬНИЙ перев. уроч. Вітальні телеграми; У кожному подарунку був привітальний лист (В. Кучер); — Слухай!... Словник синонімів української мови
- привітальний — Привіта́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- привітальний — ПРИВІТА́ЛЬНИЙ, а, е. Який містить привітання; вітальний. Гукнули бідні: ближні й дальні! Не телеграми привітальні, а кулю в лоба глитаям! (Тич., І, 1957, 63); У кожному подарунку був привітальний лист (Кучер, Чорноморці, 1956, 357); // Признач. Словник української мови в 11 томах