1. Словник української мови в 11 томах

приговір

ПРИГОВІ́Р, вору, ч., розм.

1. Те, що говорять, супроводжуючи яку-небудь дію; примовка.

Мовби згадавши свої парубоцькі літа, ..пастух зачав витоптувати, викаблучувати, розламувати кістки, та з піснею, та з приговором (Горд., Дівчина.., 1954, 179).

2. заст. Наговір.

[Явдоха:] І як би то він зміг мене з ума звести, як я того не схочу? Може, зна такого наговору чи приговору або підкурює чим? (Кроп., II, 1958, 347).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приговір — пригові́р іменник чоловічого роду примовка; наговір- арх. розм. Орфографічний словник української мови
  2. приговір — див. приказка Словник синонімів Вусика
  3. приговір — -вору, ч., розм. 1》 Те, що говорять, супроводжуючи яку-небудь дію; примовка. 2》 заст. Наговір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. приговір — ПРИГОВІ́Р, вору, ч., розм. 1. Те, що говорять, супроводжуючи яку-небудь дію; примовка. Мовби згадавши свої парубоцькі літа, .. пастух зачав витоптувати, викаблучувати, розламувати кістки, та з піснею, та з приговором (К. Гордієнко). 2. заст. Наговір. Словник української мови у 20 томах
  5. приговір — ЗАКЛИНА́ННЯ (за народними уявленнями — слова, що мають магічну силу), ЗАМОВЛЯ́ННЯ, ПРИМОВЛЯ́ННЯ, ЗАКЛЯ́ТТЯ, НАГОВІ́Р, ЗАКЛИ́Н заст., ПРИГОВІ́Р заст., ПРИМО́ВА заст. Виголосивши свої заклинання, Василина взяла дійницю і присіла до корови, щоб подоїти (С. Словник синонімів української мови
  6. приговір — Пригово́[і́]р, -ру; -во́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. приговір — Приговір, -во́ру м. = приговірка. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка