1. Словник української мови в 11 томах

пригодництво

ПРИГО́ДНИЦТВО, а, с., літ. Те, що пов’язане з пригодами (у 2 знач.).

Елементи пригодництва займають помітне місце в оповіданні О. Копиленка «Сенчині пригоди» (Іст. укр. літ., II, 1956, 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пригодництво — приго́дництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. пригодництво — -а, с., літ. Те, що пов'язане з пригодами (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пригодництво — ПРИГО́ДНИЦТВО, а, с., літ. Те, що пов'язане з пригодами (у 2 знач.). Елементи пригодництва займають помітне місце в оповіданні О. Копиленка “Сенчині пригоди” (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах