1. Словник української мови в 11 томах

пригрітий

ПРИГРІ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригрі́ти.

В куточку біля паркана лежав присипаний снігом невеличкий горбок звичайної глини. Рудий вершечок його, пригрітий сонцем, витикався з-під снігу вогкою лисиною (Мик., II, 1957, 231);

Малий і хворий я лежав, Пригрітий теплою рукою Моєї матері (Щог., Поезії, 1958, 260);

Пригрітий і приласканий новими хазяями, змінивши петлюрівські шаровари на французьке галіфе, Ліснобродський незабаром з’явився із своїми молодцями на Перекопі (Гончар, II, 1959, 76);

*Образно. Мріє куток рідний, де я тратив літа, Гасла душа в путах, щастям не пригріта (Граб., І, 1959, 253).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пригрітий — пригрі́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. пригрітий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пригріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пригрітий — ПРИГРІ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пригрі́ти. В куточку біля паркана лежав присипаний снігом невеличкий горбок звичайної глини. Рудий вершечок його, пригрітий сонцем, витикався з-під снігу вогкою лисиною (І. Словник української мови у 20 томах