приживатися

ПРИЖИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИЖИ́ТИСЯ, иву́ся, иве́шся, док.

1. Призвичаюватися до нових обставин, умов, освоюватися з чим-небудь.

— Ви ж мені самі казали в райкомі: «Скоріше там [в колгоспі] приживайтесь». От я і виконую вашу настанову (Логв., Літа.., 1960, 10);

З того часу у нас більше розмов про втечу не було, ніби ми й зовсім прижилися на цій роботі (Збан., Єдина, 1959, 352);

// Звикати до нового місця, залишатися жити де-небудь.

Уссурійські дикі бджоли не приживаються на пасіках: вони повертаються в тайгу (Веч. Київ, 15.III 1968, 4);

Давно колись, ще до революції, доля закинула Альберта Івановича з Чехословаччини на Україну. Та так він і прижився тут (Оров., Зел. повінь, 1961, 12);

Восени минулого року до села Жовнине Чорнобаївського району забрів із лісу лось. Забрів і прижився (Рад. Укр., 17. 11 1966, 4);

// Звикати до кого-небудь, здружуватися з кимсь.

Хлопчак прижився між бійців (Нех., Сонце.., 1947, 93);

— Ти чого надто ласкава до Тихона? — не раз допитувався він, жінка відповідала: — Дуже-бо він прижився до нас (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 89).

2. Рости після пересадження; прийматися.

Слаборозвинута або витягнута розсада погано приживається і погано росте після висадки її в грунт (Хлібороб Укр., 2, 1967, 17);

Ось цей рядок, аж до краю, садила вона разом з Христею Шовкуновою. Прижилися дубочки (Грим., Незакінч. роман, 1962, 5);

// Пристосовуватися до інших кліматичних умов.

— Так, — підтвердив Коваль. — Дивна штука, тропічна, власне кажучи, квітка [сальвія], а прижилася й росте чудесно, ще і цвіте пізніше за всіх (Собко, Срібний корабель, 1961, 185);

Добре прижилися тут [на Закарпатті] також далекосхідні лимони (Рад. Укр., 17. 1 1965, 3);

// Виживати в нових умовах (про мікроорганізми).

Збудник корости коня, підсаджений на тіло великої рогатої худоби, нездатний тут приживатися і давати розплід (Соц. твар., 7, 1956, 58).

3. Ставати звичним; укорінюватися.

Фольклор живе й розвивається, криниця народної творчості невичерпна. Нові поняття входять у фольклор, приживаються в ньому (Літ. Укр., 24.V 1966, 3);

Не применшуючи достоїнства чаю як загальновизнаного напою, вважаю, проте, що якби прижився такий же напій з листків суниці, як чай, здоров’я людей на цьому тільки виграло б (Лікар. рослини.., 1958, 52);

Співанка могла увійти до збірника, закружляти льотом по всій країні, прижитися в народі на довгі роки… (Вол., Самоцвіти, 1952, 52).

4. Те саме, що приживля́тися 1.

Виготовлені з фторлону штучні судини, клапани серця і діафрагми, що застосовуються при порожнинних операціях, добре приживаються в організмі і абсолютно нешкідливі (Рад. Укр., 13. 11 1964, 1);

Перетинка з органічної тканини (шкіри, фастії) краще приживається й успішно відновлює слух (Літ. Укр., 12. 11 1956, 1);

Для нього наче зникло все, існувала лише троянда, яка тільки ледь-ледь приживалася, і той невідомий, що її прищепив до шипшини (Томч., Готель.., 1960, 36);

Саджанці викопують з прищепленими вічками, які прижились, але ще не проросли (Колг. Укр., 4, 1959, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приживатися — прижива́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. приживатися — див. рости Словник синонімів Вусика
  3. приживатися — -аюся, -аєшся, недок., прижитися, -ивуся, -ивешся, док. 1》 Призвичаюватися до нових обставин, умов, освоюватися з чим-небудь. || Звикати до нового місця, залишатися жити де-небудь. || Звикати до кого-небудь, здружуватися з кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. приживатися — ПРИЖИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИЖИ́ТИСЯ, иву́ся, иве́шся, док. 1. Призвичаюватися до нових обставин, умов, освоюватися з чим-небудь. З того часу у нас більше розмов про втечу не було, ніби ми й зовсім прижилися на цій роботі (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. приживатися — ПРИЙМА́ТИСЯ (про рослини — починати рости після посадки, пересадки), ПРИЖИВА́ТИСЯ, ПРИЖИ́ВЛЮВАТИСЯ (ПРИЖИВЛЯ́ТИСЯ рідше) (про пересаджене); УКОРІ́НЮВАТИСЯ (ВКОРІ́НЮВАТИСЯ), УКОРІНЯ́ТИСЯ (ВКОРІНЯ́ТИСЯ) (укріплятися корінням у ґрунті). — Док. Словник синонімів української мови