призро
ПРИ́ЗРО, рідко. Присл. до при́зрий.
Шестірний призро глянув на Жука і, посунувши руки в кишені, заходив по хаті (Мирний, І, 1954, 333);
— Та це… знайомі мої: учитель народний і… хоче у земство проситися, — показав на Оленку. — Гм! — буркнув Кочура, та й губу закопилив так призро (Тесл., З книги життя, 1949, 128).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- призро — при́зро прислівник презирливо незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- призро — рідко. Присл. до призрий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- призро — ПРИ́ЗРО, рідко. Присл. до при́зрий. Шестірний призро глянув на Жука і, посунувши руки в кишені, заходив по хаті (Панас Мирний); – Та це... знайомі мої: учитель народний і... хоче у земство проситися, – показав на Оленку. – Гм! – буркнув Кочура, та й губу закопилив так призро (А. Тесленко). Словник української мови у 20 томах