приймак

ПРИЙМА́К, а́, ч.

1. Чоловік, прийнятий у дім дружини.

— Братова прийняла приймака, а він.. не тутешній, пожив три дні, та й шукай вітру в полі… (Гончар, III, 1959, 32);

Дмитрій Іванович пережив кілька тяжких місяців, відчуваючи себе безправним приймаком у багатій господі Мирослави (Сенч., На Бат. горі, 1960, 73).

Пристава́ти (приста́ти, іти́, піти́ і т. ін.) у приймаки́ — те саме, що Пристава́ти (приста́ти, іти́, піти́ і т. ін.) в при́йми ( див. при́йми).

Не думав я ніколи віддавати одиначку свою в чужу хату, і віддав її за тебе тільки через те, що ти погодився в приймаки до нас піти (Л. Янов., І, 1959, 390).

2. Хлопець, який живе і виховується в чужій родині; прийомний син.

[Маруся:] Мати її не хотіла віддати за Василя, бо у Василя не було нічого, звісно, приймак, що ж у його є? (Мирний, V, 1955, 70);

Найбільш знущався Д[убровинський] над приймаком сином і над моєю матір’ю, він часто бив їх різками (Збірник про Кроп., 1955, 11).