1. Словник української мови в 11 томах

прийомний

ПРИЙО́МНИЙ, а, е.

1. у сполуч. із сл. син, дочка. Прийнятий у чужу сім’ю.

Найбільше вразило хлопця те, що він був не перший прийомний син Каленика Романовича і Ганни Сильвестрівни (Сенч., Опов., 1959, 38).

2. Те саме, що прийма́льний.

Скупий ліхтарик над дальнім корпусом прийомного покою [лікарні] блимав непевно й тоскно (Мик., II, 1957, 223);

— Прийомні години я вже розпочав. Скоро повна хата прохачів наб’ється… (Кучер, Трудна любов, 1960, 10);

— Якого тут багато кімнат! — промовила Ганя. — От і багато! Перша кімната буде прихожа; друга — прийомна, третя — зала (Н.-Лев., І, 1956, 161).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прийомний — прийо́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. прийомний — -а, -е. Прикм. до прийом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прийомний — ПРИЙО́МНИЙ, а, е. 1. у сполуч. зі сл. син, дочка. Прийнятий у чужу сім'ю. Найбільше вразило хлопця те, що він був не перший прийомний син Каленика Романовича і Ганни Сильвестрівни (І. Сенченко). 2. Те саме, що прийма́льний. Словник української мови у 20 томах
  4. прийомний — НЕРІ́ДНИЙ (про членів сім'ї та взагалі родичів — який не перебуває в кровній спорідненості з ким-небудь); НАЗВА́НИЙ, НАРЕЧЕ́НИЙ (якого стали вважати родичем кому-небудь); ПРИ́БРАНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  5. прийомний — Прийомний, -а, -е Гостепріимный. Там для хліба-соли прийомний чоловік. Лебед. у. Словник української мови Грінченка