прикидатися
ПРИКИДА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПРИКИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док. Навмисне створювати певне враження про свої дії, стан, ставлення до кого-, чого-небудь і т. ін. з метою обману; удавати що-небудь.
— Вона знає лиш кожного за ніс водити! Зразу прикидається, що ніби любить, а потім на сміх підіймає (Кобр., Вибр., 1954, 165);
Ніхто нічого не знає. Дорослі здебільшого тільки прикидаються, що знають. А насправді за кожною справкою біжать до шафи і виймають енциклопедію (Смолич, II, 1958, 53);
Каркайло прикинувся, що зовсім умирає, і простогнав:.. — Вмираю (Фр., IV, 1950, 108);
— Чи ти чула, Катре, що я казала? — Мала Катря прикинулась, що спить (Вас., Вибр., 1950, 187);
*Образно. Заздрість тихо До мого серця підкрадалась, Зрадливо другом прикидалась (Мур., Осінні сурми, 1964, 29);
// Бути нещирим, говорити неправду.
— Не прикидайтеся, не мудруйте, пане сотнику! — перебив Жолкевський. — Мудрувати не навчився, державним мужем не був… (Ле, Наливайко, 1957, 27);
— Ой, то ти красуня в мене! — не прикидаючись, здивувався і зрадів Бараболя (Стельмах, II, 1962, 292);
// ким, яким, рідко в кого. Удавати з себе когось, якогось.
Певне, Ладимко тільки прикидається прямим і відвертим. Він хитріший від самого дідька (Руд., Остання шабля, 1959, 183);
— Ну, Іване, скажи мені, як, властиво, було з тою портмонеткою? — Іван зразу прикинувся дурником (Фр., III, 1950, 149);
— Данила Бульбаша не знали? У божого чоловіка прикинувся — почав ходити і влітку і взимку босий (Панч, На калин. мості, 1965, 165).
ПРИКИДА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ПРИКИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. тільки 3 ос., розм. З’являтися (про рани, хворобу, її симптоми).
— Та, не вам кажучи, прикинулась бешиха, та усю пику мені роздуло… ох!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 194);
— Коні і врятували нас, а то не довго б просиділи в горах. Але скоро не стало не тільки м’яса, а й хліба. Прикинулась цинга, потім голодний тиф (Панч, В дорозі, 1959, 198).
2. заст. Відчувати прихильність; привертатися.
Да потім таки стала пані дещо у тієї сусіди розпитувати про мене, стало їй мене жаль і подобалося, що хоч як горюю, а прикидаюсь до дитини і люблю її… (Барв., Опов.., 1902, 530);
— Так вона до його прикинулась, так присербилась, що й світ йому весь зав’язала (Вовчок, І, 1955, 220).
Значення в інших словниках
- прикидатися — прикида́тися 1 дієслово недоконаного виду удавати що-небудь прикида́тися 2 дієслово недоконаного виду з'являтися — про рани, хворобу прикида́тися 3 дієслово недоконаного виду відчувати прихильність Орфографічний словник української мови
- прикидатися — див. обманювати; хитрувати Словник синонімів Вусика
- прикидатися — [приекиедатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- прикидатися — I -аюся, -аєшся, недок., прикинутися, -нуся, -нешся, док. Навмисне створювати певне враження про свої дії, стан, ставлення до кого-, чого-небудь і т. ін. з метою обману; удавати що-небудь. || Бути нещирим, говорити неправду. || ким, яким, рідко в кого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прикидатися — ПРИКИДА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПРИКИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док. Навмисне створювати певне враження про свої дії, стан, ставлення до кого-, чого-небудь і т. ін. з метою обману; удавати що-небудь. – Вона знає лиш кожного за ніс водити!... Словник української мови у 20 томах
- прикидатися — УДАВА́ТИ (ВДАВА́ТИ) кого, якого (поводитися, триматися як хто-небудь, надавати собі якогось вигляду з певною метою), ПРИКИДА́ТИСЯ ким, яким, ВИДАВА́ТИ із сл. себе, за кого, ПІДРОБЛЯ́ТИСЯ (ПІДРО́БЛЮВАТИСЯ) під кого, КО́РЧИТИ перев. із сл. з себе, розм. Словник синонімів української мови