1. Словник української мови в 11 томах

прикладка

ПРИ́КЛАДКА, и, ж.

1. діал. Жартівливий, перев. римований вислів, що вставляється в розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст; примовка.

Було, розкаже [Тарасович] і те, що давно чув, так з такими ж додатками, прикладками і приказками, що й не пізнаєш того оповідання (Стор., І, 1957, 163);

Почав [Васюта] вигадувати, — він був митець на такі прикладки: — Як був собі чоловік Трандита, та була в його сіра мужицька свита, а він каже: чорт батька зна яка паскудна одежа: не можна хліба їсти лежа [лежачи]!.. (Гр., II, 1963, 470);

// зневажл. Глузливий, перев. римований дотеп, глузливе прізвисько.

Як же зирнули на неї [Ївгу] ті паничі, як зарегочуться, як стали її на сміх піднімати та усякі прикладки прикладати (Кв.-Осн., II, 1956, 276);

Така була та Маруся Ковбанівна. Скине оком — наче до тебе заговорить, а заговорить — наче заграє. Який би то і козак був, щоб до неї з жартами, з прикладками! Такого не було й на всій Гетьманщині (П. Куліш, Вибр., 1969, 264).

2. грам. Означення, що виражається іменником і узгоджується з пояснюваним словом у відмінку.

Щодо використання пестливих прикладок типу порівнянь Шевченко мало в чому відхиляється від народної традиції (Мовозн., VII, 1949, 40);

Відокремлені комами прикладки вставного характеру вимовляються на тій же висоті тону, на якій обірвалася інтонація основного речення, але швидше й тихше, ніж усе речення (Худ. чит.., 1955, 121).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикладка — прикладка (334) — примовка [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. прикладка — У готелі “Україні” чи “Україна”? Читачі цікавляться: чи треба узгоджувати прикладки, що складаються зі слова готель і його назви? Приміром: “Я живу в готелі “Україні” чи в готелі “Україна”? Назва готелів – умовна. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. прикладка — при́кладка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. прикладка — Дотеп, калямбур, глузливе прізвисько <�примовка>; бук. ЕПІТЕТ. Словник синонімів Караванського
  5. прикладка — -и, ж. 1》 діал. Жартівливий, перев. римований вислів, що вставляється в розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст; примовка. || зневажл. Глузливий, перев. римований дотеп, глузливе прізвисько. 2》 лінгв. Означення, що виражається іменником і узгоджується з пояснюваним словом у відмінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. прикладка — ПРИ́КЛАДКА, и, ж. 1. діал. Жартівливий, перев. римований вислів, що вставляється в розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст; примовка. Словник української мови у 20 томах
  7. прикладка — ПРИМО́ВКА (жартівливий, перев. римований вислів, який вставляють у розмову, текст відповідно до ситуації), ПРИПОВІ́ДКА, ПРИМІ́ВКА діал., ПРИПОВІ́СТКА діал., ПРИ́ПОВІСТЬ діал., ПРИ́КЛАДКА діал.; ПРИГОВІ́Р розм., ПРИГОВІ́РКА (ПРИГОВО́РКА) розм. Словник синонімів української мови
  8. прикладка — При́кладка, -дки, -дці; -дки, -док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. прикладка — При́кладка, -ки ж. Насмѣшка, насмѣшливое прозвище, каламбуръ, острота. Жартовливий, на вигадки, на прикладки поперед усіх, тілько його й чутно, од його ввесь регіт где. Кв. На вигадки та на прикладки, то й пари йому нема. О. 1861. VIII. 19. Словник української мови Грінченка