1. Словник української мови в 11 томах

прикликаний

ПРИКЛИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикли́кати.

Лежала вона з пораненою головою і, як сконстатував прикликаний пізніше лікар, з вивихненою ногою (Коб., III, 1956, 183);

// прикли́кано, безос. присудк. сл.

Прикликано до Берестів київських бояр і воєвод (Загреб., Диво, 1968. 413).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикликаний — прикли́каний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. прикликаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до прикликати. || прикликано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прикликаний — ПРИКЛИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до прикли́кати. Лежала вона з пораненою головою і, як сконстатував прикликаний пізніше лікар, з вивихненою ногою (О. Кобилянська); // прикли́кано, безос. пред. Прикликано до Берестів київських бояр і воєвод (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах