1. Словник української мови в 11 томах

приклякати

ПРИКЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКЛЯ́КНУТИ і рідко ПРИКЛЯ́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. прикля́кнув, нула, ло і прикля́к, ла, ло; док., розм.

1. Ставати навколішки.

Вона приклякає біля батюшки на призьбі й заходиться витирати рушником його обличчя (Тудор, Народження, 1941, 211);

Бабуня шептала молитву, а я, приклякнувши і спираючись ліктями на її колінах, числила морщинки, що повкладалися над її очима (Коб., І, 1956, 124);

Приклякши на землю і розгорнувши недавно наметений сніг, бадилля і сіно, напхане на купу, комісар відкрив під парканом досить простору яму, котрою можна було з вулиці пролізти сюди (Фр., IV, 1950, 46).

2. Пригинатися.

Стояла [мати] на колінах, обернувшись до образів, і, раз у раз обмахуючи себе навхрест рукою, приклякала до долівки в глибоких поклонах (Речм., Весн. грози, 1961, 81);

Ще до збирання он скільки часу, а вона [пшениця] приклякла, похилила колос, стали пересихати ості (Оров., Зел. повінь, 1961, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приклякати — прикляка́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. приклякати — -аю, -аєш, недок., приклякнути і рідко приклякти, -кну, -кнеш; мин. ч. приклякнув, -нула, -нуло і прикляк, -ла, -ло; док., розм. 1》 Ставати навколішки. 2》 Пригинатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приклякати — ПРИКЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКЛЯ́КНУТИ і рідко ПРИКЛЯ́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. прикля́кнув, нула, ло і прикля́к, ла, ло; док., розм. 1. Припадати; ставати навколішки. Словник української мови у 20 томах