прикмічати
ПРИКМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех., діал. Помічати.
Він давно почав прикмічати, що син не поважає ні його, ні матері, ..цурається їх при людях (Н.-Лев., І, 1956, 189);
Зовсім Хівря не хотіла їх [наймитів] призводити, так якось просто все розкаже й сама не прикмітить як (Григ., Вибр., 1959, 101);
// Помітивши, запам’ятовувати; примічати.
— Прикмічай же, моя мати, який сон присниться (Чуб., V, 1874, 720).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прикмічати — прикміча́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- прикмічати — -аю, -аєш, недок., прикмітити, -ічу, -ітиш, док., перех., діал. Помічати. || Помітивши, запам'ятовувати; примічати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прикмічати — ПРИКМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., кого, що, діал. Помічати. Він давно почав прикмічати, що син не поважає ні його, ні матері, .. цурається їх при людях (І. Словник української мови у 20 томах
- прикмічати — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм. Словник синонімів української мови