приков
ПРИКО́В, у, ч., розм. Те саме, що ланцю́г.
На прико́ві — прикований ланцюгом.
Мене, Йвана Потоцького, Кроля польського, Три дні на прикові Край пушки держав [гетьман Хмельницький], Ані пить мені, ні їсти не дав (Укр.. думи.., 1955, 123);
— Хіба ж дворак на прикові? — кажу. — Хіба йому не вільно інколи погуляти? (Вовчок, VI, 1956, 316);
[Друга [дівчина]:] Ой паночку, десь зникла з льоху золота грамота! Куди зникла? Вона ж була на прикові, на замках залізних? (Вас., III, 1960, 393).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приков — прико́в іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- приков — -у, ч., розм. Те саме, що ланцюг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приков — ПРИКО́В, у, ч., розм. Те саме, що ланцю́г. (1) На прико́ві – прикований ланцюгом. Мене, Йвана Потоцького, Кроля польського, Три дні на прикові Край пушки держав [гетьман Хмельницький], Ані пить мені, ні їсти не дав (з думи); – Хіба ж дворак на прикові?... Словник української мови у 20 томах
- приков — Приков, -ву м. Цѣпь. Три дні на прикові край пушки держав. АД. II. 102. Повпивались кайдани у ноги бідакам і в руки... Дознають на прикові короткім страшенної муки. К. МБ. XII. 275. Словник української мови Грінченка