прикований

ПРИКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикува́ти.

Так і помер [дід] у тих рудниках, прикований до тачки під землею (Кучер, Трудна любов, 1960, 228);

Тільки взявся за кварту, приковану до бочки на ланцюжку, як вже за мною почувся вкрадливий, кошачий голос: — Добра вода? (Коцюб., II, 1955, 428);

[Д. Жуан:] З нагірного шпиля людині видко простори вільні, та вона сама прикована до площинки малої, бо леда крок — і зірветься в безодню (Л. Укр., III, 1952, 358);

Я знову тут, прикований красою Твоїх розкош [розкошів], безкраїн [безкраїх просторів] чарівних, І знов твоїм простором вільним гою Вогонь душі, отруту ран чумних… (Стар., Поет. тв., 1958, 108);

Чому ж вона мовчить? Знає ж добре, що він у цій війні прикований до Чорного моря. Знає Наталка, а от голосу не подає (Кучер, Голод, 1961, 194);

Очі усіх приковані до спокійного.. обличчя Раусліта (Собко, Любов, 1935, 73);

// прико́вано, безос. присудк. сл.

Одним залізом за поперек його взято і до стіни ланцюгом приковано (П. Куліш, Вибр., 1969, 187).

Прико́ваний (прико́вана) до лі́жка — змушений (змушена) дотримуватися тривалого постільного режиму через хворобу.

Наум Харитонович, хоч і хворів останній час, і часто лежав, прикований до ліжка, цікавився громадськими справами, як і раніш (Головко, II, 1957, 584);

Приков́аний до пра́ці — змушений постійно працювати.

Стане нашому селянинові добре жити, як буде він мати добрі школи, як не буде прикований до ненастанної праці (Стеф., III, 1954, 33);

Ста́ти (ста́нути, зупини́тися і т. ін.), на́че (мов, як і т. ін.) прико́ваний (прико́вана) — стати нерухомо.

Закрутилося, заблищало усе перед очима; Вова став на порозі, як прикований (Вас., І, 1959, 87);

Вона знову станула, наче прикована, а її очі засвітились чудно (Коб., І, 1956, 88);

Стоя́ти (сиді́ти) , на́че (мов, як і т. ін.) прико́ваний (прико́вана) [до мі́сця і т. ін.] — стояти або сидіти нерухомо.

З переполошеним видом, блідий і ніби прикований до кам’яного тротуару, стояв [Стоколоса] на розі вулиці (Фр., II, 1950, 300);

Вона сиділа, мов прикована до місця, і великими гарячими очима дивилась перед собою (Кол., Терен.., 1959, 362).

◊ Мов (на́че, як і т. ін.) прико́ваний (прико́вана) до гане́бного стовпа́ — зганьблений.