прикований

прикува́ти / прико́вувати до лі́жка кого. Позбавити когось можливості рухатися, ходити (перев. про хворобу). Ще в дитинстві Леся Українка тяжко захворіла на туберкульоз, який прикував її на довгі місяці до ліжка (З журналу); Палія хвороба надовго прикувала до ліжка. Пив горілку з порохом — не помагало (Ю. Мушкетик); Трохи не все місто висипає на вулицю. Тільки ті, кого лиха хвороба приковує до ліжка, зостаються у хатах (Панас Мирний); // Приписати постільний режим комусь (перев. про лікарів). Мене прикували до ліжка і не кажуть, коли дозволять навіть сидіти (М. Коцюбинський). прико́ваний до лі́жка. Наум Харитонович, хоч і хворів останній час і часто лежав, прикований до ліжка, цікавився громадськими справами, як і раніш (А. Головко).

як (мов, ні́би і т. ін.) прико́ваний (прику́тий) (до мі́сця), зі сл. стоя́ти, сиді́ти, зупини́тися і т. ін. Нерухомий. З переполошеним видом, блідий і ніби прикований .. стояв (Стоколоса) на розі вулиці (І. Франко); Вона сиділа, мов прикована до місця, і великими гарячими очима дивилася перед собою (П. Колесник); І враз він знову зупинився, наче прикутий до місця (О. Донченко).