1. Словник української мови в 11 томах

прикочуватися

ПРИКО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИКОТИ́ТИСЯ, очу́ся, о́тишся, док.

1. Котячись, опинятися де-небудь; наближатися до когось, чогось.

Він узяв і кинув того клубочка на землю, клубочок покотивсь та покотивсь, а він усе іде за тим клубочком. Той клубочок прикотивсь у глибокий яр та там і зупинився (Укр.. казки, 1951, 120);

Хлоп’я ухопило перекотиполе, що як на те прикотилося туди їх багацько, та й показує Денисові (Кв.-Осн., II, 1956, 419);

Прикотився він до Прісі, Швидко скочив на горбок і сказав: — Я Колобок! (Іванович, Перебендя.., 1960, 58);

// перен. Долинати звідки-небудь (про слова, звуки).

Коли вже вона пішла до хати, зненацька од верб прикотилось до неї єдине слово: — Христинко… (Стельмах, І, 1962, 527).

2. розм. Прибувати куди-небудь (про віз, машину і т. ін.).

Прикотилася величезна гарбиця з бочкотарою від гасу (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 126);

// Підходити дрібними, швидкими кроками до кого-, чого-небудь (про когось малого зросту або повного).

Дід опустився під липою, підпираючи її столітній стовбур своєю столітньою спиною. Івась прикотивсь до його і ліг на спину, підложивши руки під голову (Мирний, І, 1954, 181).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прикочуватися — прико́чуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прикочуватися — -уюся, -уєшся, недок., прикотитися, -очуся, -отишся, док. 1》 Котячись, опинятися де-небудь; наближатися до когось, чогось. || перен. Долинати звідки-небудь (про слова, звуки). 2》 розм. Прибувати куди-небудь (про віз, машину і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прикочуватися — ПРИКО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИКОТИ́ТИСЯ, очу́ся, о́тишся, док. 1. Котячись, опинятися де-небудь; наближатися до когось, чогось. Він узяв і кинув того клубочка на землю, клубочок покотивсь та покотивсь, а він усе іде за тим клубочком. Словник української мови у 20 томах
  4. прикочуватися — ПРИБУВА́ТИ (про транспорт — перев. згідно з розкладом, попередньою домовленістю), ПРИХО́ДИТИ, ПРИКО́ЧУВАТИ розм., ПРИКО́ЧУВАТИСЯ розм., ПРИБИВА́ТИСЯ розм.; ПІДХО́ДИТИ, ДОХО́ДИТИ, НАДХО́ДИТИ (до певного пункту, станції). — Док. Словник синонімів української мови