прикурений
ПРИКУ́РЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикури́ти.
ПРИКУ́РЕНИЙ², а, е, розм. Покритий тонким шаром чого-небудь (пилу, кіптяви і т. ін.).
Під поперечною стіною.. стояло бюрко, завалене паперами й подертими книжками, прикуреними зверху порохом (Март., Тв., 1954, 233);
Стежкою повзли мої земляки.., згорблені та прикурені пилом (Фр., III, 1950, 218).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прикурений — прику́рений 1 дієприкметник розпалений прику́рений 2 дієприкметник покритий шаром пилу, куряви розм. Орфографічний словник української мови
- прикурений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до прикурити. II -а, -е, розм. Покритий тонким шаром чого-небудь (пилу, кіптяви і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- прикурений — ПРИКУ́РЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до прикури́ти. ПРИКУ́РЕНИЙ², а, е, розм. Покритий тонким шаром чого-небудь (пилу, кіптяви і т. ін.). Під поперечною стіною .. стояло бюрко, завалене паперами й подертими книжками, прикуреними зверху порохом (Л. Словник української мови у 20 томах